ПОЕТИЧНА ПАУЗА

РІДНЕ СЕЛО

Там, де шлях та лани безкраї,

простяглися навкруги,

село рідне визирає,

листям шелестять вітри.

Миле серцю село рідне,

адже тут на ноги стали,

перше слово, першу пісню,

ми від матінки пізнали.

І скільки б не було доріг,

та всі вони єднаються,

в годину щастя чи тривоги

стежки додому повертаються.

Де б не була людина,

а серце хилиться до рідного.

завжди нас манить щось невидиме -

душею ж линеш до села привітного.

Село моє, рідненька сторона ,

ти Брусівкою звешся,

дитинства спогади веселі навіваєш,

тобі завжди це удається.

Так хочеться , щоб Брусівка цвіла,

щоб сміх дитячий не вщухав ніколи,

Щоб мир та злагода в селі була,

щоб не закрили рідної нам школи!

Бо кажуть правду, якщо школа є,

то буде і село те існувати.

тут так радіють дітлахи,

нащо ж гніздечко наше руйнувати?

Багата Брусівка степами,

пташиним співом вечорами.

І так приємно відчувати,

що більшої краси тобі не мати.

Цвіти, живи, радій, моє село,

хай діти веселяться й підіймаються.

Буяють квіти й трави за вікном

і люди до свого гніздечка повертаються.

Н.Вишенська

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Мій рідний край, моя Земля-
Це рідна Брусівка моя!
На всій Землі нема такого 
Села , ріднішого за нього.
Куди не їду я, не йду,
Сюди я знову повертаюсь,
Про все лихе я забуваюсь,
Бо найріднішого нема
Села, в якому живу я!

(Творчість дітей Брусівської ЗШ І-ІІ ступенів)